Гордість Кам'яного Броду

     Гордість селища – односельці, які переймалися долею країни, мужньо боронили її кордони, які робили із сірих буднів свято, розмальовуючи все навколо та заряджаючи кожного позитивом на цілий день. Це ті, що писали про нас у всіх газетах, збирали матеріали та архівні документи, щоб майбутнє покоління знало про таку непросту, але надзвичайно багату історію нашого краю. Є серед нас і митці пера, що своєю творчістю здатні доторкнутися до найпотаємніших струн серця кожного.

     Тут варто згадати Асю Сергіївну Мікеєву – заслужену художницю України, неперевершену майстриню, яка прославила маленьке поліське селище. А почалося все із далекого 1963 року, коли Ася Сергіївна стала головним художником Кам’янобрідського фаянсового заводу. Саме з її приходом почався справжній розквіт місцевого фаянсового виробництва. 

    12 березня 2013 року у селищі з ініціативи місцевої громади і за рішенням виконкому селищної ради відкрили меморіальну дошку на будинку, де жила Ася Сергіївна. Подію приурочили до дня народження цієї талановитої жінки, для якої Кам’яний Брід став рідним домом (сама вона родом із м. Кролевець Сумської області). Скільки праці й любові вклала художниця у це селище, як міряла зробити з нього «маленьку Юрмалу»! Дитячий садочок, заводська їдальня, магазини оформлені її руками. Навіть під’їзд будинку, в якому жила, розмалювала яскравими малюнками, бо не терпіла сірості й безликості в усіх проявах.

     Словачевський Валентин Йосипович – випускник Київського державного університету імені Тараса Шевченка, завідувач Будинку культури, засновник Музею історії фаянсового заводу, член Спілки поляків на Житомирщині. Неодноразово нагороджувався грамотами центрального правління  Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Федерацією профспілок України за високу громадську активність, вагомий особистий внесок у справу українського національного відродження, розвиток національної культури. Тривалий час був нештатним кореспондентом газет «Радянська Житомирщина», «Слово Полісся», «Комуністичне слово», «Радянський прапор» та журналів «Журналіст», «Клуб». Сприяв у створенні культурних зв’язків селища із сусідніми країнами (Литва, Білорусь). Зокрема, 27 лютого 1978 року відбулася зустріч кам’янобрідців з групою викладачів  та учнів Каунаського музичного училища ім. Ю. Груодіса Литовської республіки. 

     Низький уклін Валентину Йосиповичу за те, що ми знаємо історію свого селища, маємо Музей історії фаянсового заводу з величезною кількістю експонатів різноманітних фаянсових виробів, старовинних світлин та історичних довідок про робочі будні та дозвілля наших односельців у минулому. Завдяки цій талановитій людині про наше селище з’являлися статті у всіх газетах Житомирщини і не тільки.  

    Також з ініціативи Валентина Йосиповича  у 1977 р. було створено  жіночий хор «Мрія» (керівник Надія Вітренко), якому в 1999 р. було присвоєно звання «народного». Колектив складався з 25 хористок, різних за віком і професією (лікарі, вчителі, продавці, працівники культури, робітники заводу, пенсіонери). Неодноразово хор виїжджав до Польщі (Краків, Освєнцім, Ченстохова, Варшава). Брав участь у концерті «Доброчинний вечір у Сандомирському замку» (2001 рік), виступив з концертною програмою на V Фестивалі Польської культури в Україні в Національному будинку органної та камерної музики України (2004 рік). У 2001 р. на ІІІ Всеукраїнському фестивалі самодіяльних художніх колективів профспілок хор отримав почесне звання Лауреата та Диплом за високу творчу майстерність. 

    У недалекому минулому цей список доповнив молодий солдат  Дронговський  Костянтин Леонідович – радіотелефоніст 30-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Народився 10 лютого 1984 року в смт Кам’яний Брід Баранівського району Житомирської області. З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 1 серпня 2014 року солдат Дронговський загинув під час обстрілу колони військової техніки у районі села Степанівка Шахтарського району   Донецької області. Указом Президента України від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). У квітні 2015 р. на будівлі Кам’янобрідського ліцею ім. В. Чорновола, де навчався Костянтин Дронговський, йому відкрито меморіальну дошку.

    А душею поліського селища з повним правом можна назвати Зою Анатоліївну Чумак – талановиту сучасну поетесу, досвідченого педагога і просто чарівну жінку. Кожен її вірш – це пісня кохання. І зовсім не важливо, кому вона присвячена: коханій людині чи красі природи, бентежним спогадам чи несподіваним снам. Її перу належать поетичні збірки: «Моє щастя» (2002 р.), «Я не можу тебе не любити» (2007 р.), «Дорога додому» (2007 р.), «Радісно від тебе і дощу» (2007 р.), «Зайдіть до поетеси» (2008 р.), «Я жінка – і тому люблю» (2010 р.) 

      А нещодавно побачила світ ще одна книга – довідник опоетизованих жіночих імен «Блаженний звук мойого імені» (2020 р.). Ця ґрунтовна праця розкриває таємниці значень жіночих імен, допоможе знайти перлину уподобань серед 100 наймень, віднайдених авторкою у творах українських письменників, та назвати новонароджену красуню. Мета – навчити майбутніх батьків бути прискіпливішими, розважнішими та мудрішими у виборі ймення дитині, адже воно несе в собі величезний потік інформації, певну енергію, яка згодом впливає на долю.

За 29 років поетичної діяльності Зоя Анатоліївна створила понад 1500 віршів. Серед них – 7 віршованих абеток для дітей: «Смачна абетка», «Квіткова абетка», «Абетка про сім’ю», «Поліська абетка», «Абетка про птахів», «Абетка про дерева», «Абетка безпеки», віршована казка «Казка про Зайчиків».

Вірші друкувалися в районних періодичних виданнях «Життя Чуднівщини», «Слово Полісся», «Баранівські факти», обласних – «Віче», «Орієнтир 6+1», «Житомирщина», книзі нарисів «Кожному мила своя сторона», журналі «Бердич», поетичному альманасі «Оксія», всеукраїнському часописі для жінок  «Я, ти, ми», а також у газетах Уманського педагогічного університету «Педагогічні вісті» та «Боговиця».

Більше 150 пісень написали на вірші поетеси композитори Володимир Захарченко, Олександр Перов, Ірина Довгун, Любов Яблонська, Раїса Шевцова, Кіра Тарасевич, Микола Ведмедеря, Микола Никончук. Так, О. Перов написав музику до першого вірша Зої Анатоліївни, що «здійнявся на пісенні крила», – «Таких, як ти, на світі більш немає». Ця пісня прозвучала у виконанні автора. А пісню «Вишита сорочка» (музика Ірини Довгун) виконали Лідія Вітренко і Олена Граділь. Співачка і композиторка Любов Яблонська, співачки Валентина Богодвид і Людмила Ольшанська виконали пісні на слова поетеси «Ти признався у любові через 20 років», «Жасминова віть», «А для нас – весна», «Посварилася з тобою». Пісня «Вінчаюся з тобою, Україно» звучала на фестивалі ім. Анатолія Пашкевича (2015 р.). Музику до неї написав житомирський композитор Микола Никончук, і саме цей колектив – народний аматорський хор житомирського РБК, який виконав її, було визнано найкращим.

     Поезія Зої Чумак звучала на обласному радіо в програмі «Недільні зустрічі», по обласному телебаченню транслювалася передача «Мамина доля» з її участю. 28 квітня 2010 р. у Баранівському будинку культури відбувся творчий вечір поетеси під назвою «Іду з любов’ю по землі». Вона була єдиним представником Житомирщини з 267 учасників Всеукраїнського поетичного вернісажу «Троянди й виноград - 2012» ім. М. Рильського, де здобула перемогу. Також Зоя Анатоліївна є призером обласних поетичних конкурсів «Оксія-2012», «Апостроф-2017». А не так давно жінка розкрила ще один свій талант – почала малювати картини.

          Зоя Анатоліївна не тільки сама пише вірші, а й навчає школярів створювати поетичні рядки. Вірші, написані учнями, неодноразово перемагали в різних творчих конкурсах. В Кам’янобрідському ліцеї ім. В. Чорновола, де  поетеса працює вчителем української мови та літератури, за її ініціативою створений  поетичний гурток «Пегасик».  До речі, ліцей має свій гімн, слова якого написала Зоя Анатоліївна, а музичне оформлення та виконання належить гурту «Мулен Руж».

     У 2020 році на полицях шкільних бібліотек з’явився новий посібник «Сучасна література рідного краю» для 5-7 класів закладів загальної середньої освіти. Надзвичайно приємно зустріти на сторінках цього підручника цікаві факти життя та поезію Зої Анатоліївни, запропоновану для вивчення та аналізу.

     Відомий поет Валентин Грабовський  у листі до Зої Чумак писав: «Можу серйозно заявити, що такої сили поетеси, як Ви, Житомирщина після Лесі не знала, і, безсумнівно, Ви входите в п’ятірку кращих поетес сучасності, яку відкриває ім’я Ліни Костенко».

     Поезія Зої Чумак є яскравим віддзеркаленням життя, прекрасної поліської природи та щедрої й доброї душі поетеси. Вона така ніжна й життєва, тендітна й справедлива, торкається кожної теми, а, значить, і кожної душі.